Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.05.2015 року у справі №918/630/14
Постанова ВГСУ від 26.11.2014 року у справі №918/630/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 918/630/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. у справі господарського суду№918/630/14 Рівненської області за позовомТОВ "Прод Майстер" доТОВ "Терлич" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 630 558,80 грн. не з'явився Овчаров А.В. дов. б/н від 26.05.2014

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року ТОВ "Прод Майстер" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" про стягнення 630558,80грн., з яких 562072,29грн. основний борг, 29303,39грн. 3% річних, 39183,12грн. інфляційні втрати на тих підставах, що відповідачем не виконано умови Договору поставки №310/11 від 01.08.2011 р. в частині повної оплати вартості отриманого товару.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 (суддя Бережнюк В.В.) позов задоволено повністю, оскільки товар відповідач отримав протягом 2011-2013 років за видатковими накладними, а оплату здійснив частково.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 (головуючий суддя Петухов М.Г., судді Бригинець Л.М., Олексюк Г.Є.) за апеляційною скаргою ТОВ "Терлич" Рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено. Постанова апеляційного суду вмотивована тим, що видаткові накладні не є належними доказами поставки товару, пакувальна плівка та гофрокороби, які знаходяться на складі ТОВ "Терлич", ним не замовлялись та не мають товаро-супровідних документів СЕС, довіреності на отримання цих товарів відповідачем не оформлялись.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Прод Майстер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 скасувати, а Рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014 залишити в силі.

Касаційна скарга вмотивована неврахуванням судом апеляційної інстанції приписів Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості П-7, порушенням вимог ст.692 ЦК України в частині обов'язку покупця оплатити товар після його прийняття. Товар було прийнято завідуючий складом ТОВ "Терліч" Баняс В.В., підпис завірено печаткою, товар знаходиться на складі відповідача. Порушенням норм процесуального права заявник вважає приймання апеляційним судом нових доказів, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Додатково до касаційної скарги ТОВ "Прод Майстер" направив до Вищого господарського суду письмові пояснення, до яких долучено лист Головного управління Держсанепідслужби у Рівненській області про те, що виробник пакувальної плівки ПП "Рівне Флекс" отримувало позитивний висновок експертизи на плівку пакувальну терміном дії до 2017 року.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, тому зазначений лист не розглядається по суті, а приєднується до матеріалів справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Терліч" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає правильним застосування апеляційним судом приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", просить касаційну скаргу відхилити, а Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2014 залишити в силі.

В судове засідання 26.11.2014 надійшло клопотання ТОВ "Прод Мастер" про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою представника, яке колегією суддів Вищого господарського суду відхилено, оскільки до клопотання не додано доказів знаходження представника на лікарняному та неможливості направити іншого представника.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Прод Майстер" (Продавець) та ТОВ "Терлич" (Покупець) укладено Договір поставки №310/11 від 01.08.2011, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору.

У період з грудня 2011 року по січень 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" фактично передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Терлич" отримало товар на підставі підписаних сторонами та скріплених відбитками їх печаток 14 видаткових накладних. Загальна вартість товару складає 581081,58грн.

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару виконав частково, сплативши 19009,29грн. Таким чином, заборгованість відповідача по оплаті товару на момент звернення позивача до суду з даним позовом складає 562 072,29грн.

Посилаючись на ст.625 ЦК України, з огляду на прострочення виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару позивач нарахував 29303,39грн. 3% річних та 39183,12грн. інфляційних втрат.

Судом першої інстанції надані розрахунки заборгованості перевірено та визнано правильними. Таким чином, загальна сума боргу відповідача становить 630558,80 грн. (562072,29 грн. + 29303,39 грн. + 39183,12 грн.).

Судом першої інстанції прийнято до уваги, що у видаткових накладних немає посилання на укладений між сторонами Договір поставки. Разом з тим, відповідач отримав товар та підписав товарно-розпорядчі документи на нього - видаткові накладні, а отримавши пропозицію оплатити вартість товару - виконав її частково. Отже, фактично між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з приписів ст.655 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 181 Господарського кодексу України допускає укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення такого виду договорів.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, тому покупець (відповідач) на підставі ст.692 ЦК України був зобов'язаний повністю оплатити товар після його прийняття, чого зроблено не було. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Доказів сплати боргу відповідач не надав.

На цих підставах суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Прод Майстер" про стягнення з ТОВ "Терліч" основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню повністю.

Скасовуючи Рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції додатково встановив, що в матеріалах справи також міститься копія вимоги ТОВ "Терлич"№222 від 13.06.2014 про надання товаро-супровідних документів, адресована ТОВ "Прод Майстер", відповідно до якої відповідач просив позивача на підставі ст.666 ЦК України в 5-денний строк з моменту отримання даної вимоги надіслати належним чином засвідчені копії товаро-супровідних документів, які підлягають переданню разом з товаром (сертифікати якості (відповідності) виробника та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи) по усіх поставках, що мали місце, починаючи з 2011 по 2013 рр., яку позивач залишив без реагування.

Відповідач вказав, що зазначений товар не замовляв та не уповноважував будь-яких осіб на його прийняття від ТОВ "Прод Майстер" згідно видаткових накладних, оскільки довіреностей на отримання ТМЦ у ТОВ "Прод Майстер" не видавав. Крім того, на пакувальні матеріали відсутні товаро-супровідні документи (сертифікати якості (відповідності) виробника та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи).

Головне управління Держсанепідемслужби у Рівненській області листом №06-08/2199 від 24.09.2014 на запит ТОВ "Терлич" №355 від 15.09.2014 проінформувало про те, що за даними Реєстру протягом 2011-2013рр. висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на плівку поліпропіленову (із друкованим малюнком) та плівку поліпропіленову металізовану (із друкованим малюнком) державним закладом "Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція" та Головним управлінням Держсанепідемслужби у Рівненській області для ТОВ "Прод Майстер" не видавались.

Апеляційний суд також встановив, що матеріали справи свідчать про те, що видаткові накладні на які посилається позивач, не містять посилань на договір №310/11 від 01.08.2011. Крім того, копії видаткових накладних №ПМ-0001241 від 22.12.2011 та №ПМ-0001243 від 22.12.2011, які були додані до позову самим відповідачем в графі: "прийняв (ла)" не містять підпису особи, уповноваженої на прийняття товару від імені відповідача.

В подальшому на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем надані оригінали вказаних накладних з печаткою відповідача та підписом в графі: "прийняв (ла)" без зазначення особи.

В той же час, відповідач не заперечує факт наявності пакувальних матеріалів на складі ТОВ "Терлич", а саме зберігається товар - пакувальні матеріали (харчова плівка та гофроящики), отримані від ТОВ "Прод Майстер", про що свідчить довідка від 29.09.2014р. за вих. №372. При цьому, як пояснив відповідач в судових засіданнях суду апеляційної інстанції, ТОВ "Терлич" не замовляв такий товар та не уповноважував будь-яких осіб на прийняття пакувальних матеріалів від позивача згідно видаткових накладних за період з 2011 по 2013 роки, а тому готовий повернути товар позивачу.

Апеляційний суд констатував факт відсутності довіреностей, виданих ТОВ "Терлич" на отримання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Прод Майстер" згідно видаткових накладних. Окрім того, видаткові накладні не містять всіх обов'язкових реквізитів, зокрема, відсутні номер та дата довіреностей, на підставі яких було уповноважено відповідну особу на отримання товару від імені відповідача.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем копії видаткових накладних за поставками товару не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

За правилами ч.2 ст.662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства, а у відповідності до ч.2 ст.666 ЦК України якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

В порушення ст.662 ЦК України позивач не надав на пакувальні матеріали (харчову плівку та гофороящика) товаро-супровідні документи, які підлягають переданню разом з товаром (сертифікати якості (відповідності) виробника та висновки санітарно-епідеміологічної експертизи).

На підтвердження відсутності вказаних вище документів у позивача відповідач послався на лист №06-08/2199 від 24.09.2014 Головного управління Держсанепідемслужби у Рівненській області про те, що за даними Реєстру протягом 2011-2013рр. висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи на плівку поліпропіленову (із друкованим малюнком) та плівку поліпропіленову металізовану (із друкованим малюнком) державним закладом "Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція" та Головним управлінням Держсанепідемслужби у Рівненській області для ТОВ "Прод Майстер" не видавались. Крім того, позивач не відреагував на вимогу відповідача від 13.06.2014р. щодо надання товаро-супровідних документів на пакувальні матеріали.

З урахуванням встановлених обставин справи в частині невиконання позивачем вимог закону щодо надання відповідачеві разом із товаром товаро-супровідних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що за таких умов у відповідача, в силу дії ч.2 ст.666 ЦК України, виникає право повернути товар продавцеві (позивачу), а у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по оплаті та додаткових нарахуваннях слід відмовити.

Однак, з таким висновком суду апеляційної інстанції не може погодитись колегія суддів Вищого господарського суду України.

Судами попередніх інстанцій беззаперечно встановлено, що спірна продукція отримана комірником відповідача (матеріально відповідальною особою) та знаходиться на складі відповідача ТОВ "Терлич".

Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7, чинна для України в силу Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991р. і регулює порядок дії одержувача (покупця) у разі отримання товарів (продукції).

Так, пункт 6 Інструкції П-7 передбачає, що приймання продукції за якістю та комплектності провадиться на складі одержувача при іногородньому постачанні - не пізніше 20 днів від доставки продукції постачальником.

Пункт 14 Інструкції П-7 встановлює, що приймання продукції по якості та комплектності проводиться в точній відповідності із стандартами, технічними умовами, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, які посвідчують якість та комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація та т.п.).

Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В такому випадку складається акт про фактичну якість та комплектність поставленої продукції та в акті зазначається, які документи відсутні.

В матеріалах справи відсутні приймальні акти ТОВ "Терлич", складені комісіями у відповідності з приписами Інструкції П-7, в 20-денний термін від кожного надходження партії продукції на склад покупця, які б свідчили про відсутність в момент постачання продукції супровідних документів.

Вимога ТОВ "Терлич" про надання товаро-супровідних документів №222 від 13.06.2014, адресована ТОВ "Прод Майстер" лише в той час, як позивач вже заявив позов про стягнення заборгованості за поставлені пакувальні матеріали.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що у разі надходження на склад покупця продукції, яка ним не замовлялась та йому не належить, така продукція приймається на відповідальне зберігання, про що складається Акт відповідального зберігання, та повідомляється постачальник про необхідність розпорядитись незаказаною продукцією.

В матеріалах справи відсутній такий Акт відповідального зберігання та повідомлення постачальника ТОВ "Прод Майстер" протягом 2011-2013 років про необхідність розпорядитись незаказаною продукцією.

Посилання суду апеляційної інстанції на відсутність у позивача висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на плівку поліпропіленову (із друкованим малюнком) та плівку поліпропіленову металізовану (із друкованим малюнком), які державним закладом "Рівненська обласна санітарно-епідеміологічна станція" та Головним управлінням Держсанепідемслужби у Рівненській області для ТОВ "Прод Майстер" не видавались, є помилковими як підстава для відмови в задоволенні позову, оскільки ТОВ "Прод Майстер" не є виробником зазначених плівок, а є посередником-постачальником, який не зобов'язаний отримувати зазначений висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Відтак, на підставі матеріалів справи судами встановлено, що продукція - пакувальна плівка та картонні короби з логотипом ТОВ "Терлич" були отримані протягом 2011-2013 років на підставі видаткових накладних, підписаних та завірених печаткою одержувача; за отриману продукцію відповідач здійснив часткову оплату; продукція - пакувальна плівка та картонні короби з логотипом ТОВ "Терлич" знаходяться на складі покупця - ТОВ "Терлич", без оплати в порушення приписів ст.692 Цивільного кодексу України.

Стаття 614 Цивільного кодексу України визначила, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б у відповідності із порядком, встановленим Інструкцією П-7, доводили відсутність вини відповідача в неоплаті отриманої від позивача продукції.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, та з урахуванням приписів ст.3 ЦК України про загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про наявності підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер", оскільки судом першої інстанції було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а натомість суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права та скасував обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Судові витрати, понесені заявником за розгляд касаційної скарги, у відповідності із ст.49 ГПК України у зв'язку із задоволенням касаційної скарги покладаються на відповідача ТОВ "Терлич".

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. у справі №918/630/14 господарського суду Рівненської області скасувати.

Рішення господарського суду Рівненської області від 17.06.2014р. у справі №918/630/14 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терлич" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" 6305 (шість тисяч триста п'ять) грн. 60 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Доручити господарському суду Рівненської області видати наказ.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова